авторы:

Ірина Кальницька, старший юрист ЮФ «Гвоздій та Оберкович»

Максим Лебедєв, старший юрист ЮФ «Гвоздій та Оберкович»

Тема корпоративного шахрайства стала актуальною для західних компаній ще з другої половини минулого століття. Саме тоді в країнах Європи та США почалась активна боротьба з цим правопорушенням.

Корпоративне шахрайство: загроза?

Вітчизняний бізнес, на жаль, дуже довго не сприймав корпоративне шахрайство як серйозну загрозу. В кращому випадку, власники усвідомлювали й визнавали факт наявності корпоративного шахрайства в компанії, проте реагували лише на найбільш значні правопорушення. Для обґрунтування цього завжди посилались на те, що економічні показники компанії високі, і певні зловживання на місцях перекриваються користю, що приносять правопорушники, які є висококваліфікованими спеціалістами або довго працюють у компанії. При цьому їх звільнення спричинить значні витрати на пошук нових працівників, до того ж доведеться проводити розслідування щодо всіх пов’язаних із шахрайством осіб, яке може також призвести до звільнення великої кількості персоналу та значних витрат. У гіршому ж випадку, власники взагалі заперечували існування фактів корпоративного шахрайства в компанії. Така позиція керівництва породжувала практично повну безкарність співробітників та ілюзію благополуччя, яка зрештою закінчувалась після серйозної перевірки і виявлення величезних економічних втрат.

Статистика

Так, за даними аудиторської компанії EY (Ernst & Young), чверть українських компаній в 2009 році стикалися з фактами корпоративного шахрайства. Для порівняння, в країнах Центральної та Східної Європи цей показник становить 14%, а в Росії — 10%. За даними Association of Certified Fraud Examiners (http://www.acfe.com/) за 2014 рік, 5% від річного обороту компанії в середньому становить збиток від корпоративного шахрайства. Очевидні також інші негативні наслідки внутрішнього шахрайства: постійні економічні втрати, неефективний менеджмент, низька привабливість компанії для інвесторів, низький рівень корпоративної культури, суттєві репутаційні ризики тощо.

На щастя, останнім часом власники та топ-менеджери компаній все частіше звертають увагу на ці проблеми й борються з ними. Безумовно, запровадження заходів протидії корпоративному шахрайству також необхідне для медичних закладів та дистриб’юторів лікарських засобів, зважаючи на специфіку їх роботи.

Основі форми корпоративного шахрайства

Перш за все, необхідно розуміти, що шахрайством вважається будь-яке навмисне спотворення фактів або обман з наміром отримати певну фінансову вигоду або уникнути зобов’язань, що завдає збитків медичному закладу, його клієнтам або діловим партнерам шляхом прямих фінансових втрат або через шкоду для репутації. При цьому, шахрайство може існувати в різних формах, зокрема:

• як спотворення фінансової звітності, у тому числі неправильне визнання доходів, неправильне відображення операцій з реалізації, завищення/заниження активів і зобов’язань тощо;
• як незаконне привласнення активів, а саме: використання активів компанії в незаконних цілях або для особистої вигоди, розтрата, шахрайство з виплатою заробітної плати та витратами, розкрадання майна компанії, включаючи фінансові кошти, цінні папери та інформацію. Несанкціоноване розкриття інформації (зокрема конфіденційної) третім особам в цілях отримання особистої вигоди;
• у вигляді незаконних витрат чи зобов’язань, зокрема неправильних схем оплати, використання підставних постачальників чи посередників, укладання договорів із підконтрольними шахраю компаніями, використання ресурсів компанії у власних цілях, отримання хабарів чи подарунків (відкатів) на користь третіх осіб;
• як ухилення від сплати податків і зборів.

Цей перелік видів шахрайства не є вичерпним, однак саме такі види шахрайства найбільш поширені у корпоративному секторі.

Засоби виявлення та запобігання

Зважаючи на різноманітність видів шахрайства, для його виявлення та запобігання також треба використовувати різні методики. При цьому завжди слід пам’ятати, що основними передумовами для шахрайства є можливість (існує там, де ступінь контролю низький, або його взагалі немає) та стимул (залежить від особистих якостей конкретного працівника, його діяльності в минулому, фінансового та сімейного стану тощо).

......

Статью в полном объеме читайте в №4/2014 г. журнала «Медична практика: організаційні та правові аспекти»